- роздільний
- —————————————————————————————розді́льнийприкметникдільчий; нарізний—————————————————————————————роздільни́йприкметникподільний
Орфографічний словник української мови. 2005.
роздільний
Смотреть что такое "роздільний" в других словарях:
роздільний — I розд ільний а, е. 1) Який ділиться на послідовні етапи або частини. || Який полягає у здійсненні таких етапів. 2) Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс. 3) В якому чітко виявляються складові… … Український тлумачний словник
роздільний — I [роуз д’і/л нией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і (який ділиться) II [роз д іл ни/й] м. (на) но/му/ н і/м, мн. н і/ (який розділяє) … Орфоепічний словник української мови
роздільність — 1 іменник жіночого роду від: роздільний роздільність 2 іменник жіночого роду від: роздільний … Орфографічний словник української мови
роздільність — I ності, ж. Властивість за знач. роздільний. II ності, ж. Властивість за знач. роздільний … Український тлумачний словник
роздільно — Присл. до роздільний … Український тлумачний словник
шкільний — а/, е/. 1) Стос. до школи (у 1, 2 знач.). || Належний школі. || Признач. для школи, пов язаний з перебуванням, навчанням у ній. || Пов язаний з навчальним процесом у школі. || Який працює в школі. Шкільний учитель. Шкільний сторож. || Який… … Український тлумачний словник
важкоподільний — а, е. Якого важко поділити, розділити … Український тлумачний словник
важкороздільний — а/, е/. Якого неможливо легко розділити … Український тлумачний словник
нероздільний — а, е. Якого не можна роз єднати, розділити; який являє собою єдине ціле з ким , чим небудь … Український тлумачний словник
членороздільний — а, е. Який вимовляється роздільно, виразно членується (перев. про мову, звуки мови) … Український тлумачний словник
